CBAM-звітність для українського експортера: що робити з 2026 року

CBAM (Carbon Border Adjustment Mechanism) — механізм вуглецевого коригування імпорту, який ЄС запровадив Регламентом (EU) 2023/956. У розмовах його називають «вуглецевим митом», хоча технічно це не мито: імпортер купує сертифікати за викиди CO₂, «вбудовані» у ввезений товар. Логіка така: якщо європейський завод платить за свої викиди в EU ETS (системі торгівлі викидами ЄС), то й імпортна продукція має нести порівнянну вуглецеву ціну. Інакше виробництво просто мігрує туди, де за викиди не платять.

Для українського виробника це означає конкретну річ: ваш покупець у ЄС зобов'язаний декларувати викиди, які утворилися на вашому виробництві. Сам він цих даних не має і взяти їх нізвідки, крім вас, не може. Тому анкети з питаннями про прямі й непрямі викиди, енергоспоживання та методику розрахунку вже приходять постачальникам металопрокату, добрив і цементу.

Платить за сертифікати імпортер. Але дані збирає виробник.

І ще одне, що рідко проговорюють прямо: дані про викиди — це продукт системи, а не разовий розрахунок у таблиці. Як така система будується, ми детально розібрали в повному посібнику з ISO 14001. А тут зосередимося на практичній механіці CBAM: хто підпадає, що саме рахувати і як зробити цифри захищеними перед перевіркою.

Перелік визначає додаток I до Регламенту (EU) 2023/956 — за CN-кодами, тобто кодами комбінованої номенклатури ЄС. Секторів шість: цемент, залізо і сталь, алюміній, добрива, електроенергія та водень. Під дію потрапляє не лише первинна продукція, а й окремі вироби з чорних металів та алюмінію — від металоконструкцій до кріплення.

Практична порада: не вгадуйте за назвою товару. Візьміть CN-коди з власних митних декларацій і звірте з додатком I. Виробники нерідко дізнаються про CBAM від покупця — коли той раптом просить дані про викиди для позиції, яка «завжди була звичайним металопрокатом».

З жовтня 2023-го до кінця 2025 року CBAM працював у перехідному режимі: імпортери подавали квартальні звіти про вбудовані викиди, але нічого не платили. Фактично це був тренувальний майданчик, на якому ЄС відлагоджував методологію, а бізнес вчився збирати дані. З 1 січня 2026 року, за графіком Європейської комісії, механізм перейшов у повний — definitive — режим, і вимоги стали суттєво жорсткішими.

Зверніть увагу на календар. Річна декларація за 2026 рік подається до 30 вересня 2027-го, разом із погашенням сертифікатів. Тобто фінансовий розрахунок за перший рік definitive regime відбудеться аж у 2027 році. Час на підготовку даних ще є, але його менше, ніж здається: викиди 2026 року вже накопичуються, і заднім числом їх не поміряєш.

Що саме змінює definitive regime для експортерів і які кроки він запускає, ми розібрали в окремій новині — CBAM у 2026: що змінює definitive regime.

У жовтні 2025 року ЄС ухвалив Регламент (EU) 2025/2083, який спростив механізм. Головна зміна — de-minimis: якщо імпортер ввозить до ЄС сукупно менше ніж 50 тонн CBAM-товарів на рік, зобов'язання CBAM на нього не поширюються. Поріг рахується за масою нетто, сумарно за всіма товарами із секторів заліза і сталі, алюмінію, добрив та цементу. На електроенергію і водень він не діє.

За оцінкою Європейської комісії, звільнення виводить з-під механізму приблизно 182 тисячі імпортерів, переважно малий бізнес. При цьому охоплення викидів зберігається на рівні понад 99%. Логіка зрозуміла: адміністративний тягар зняли з тих, чий внесок у викиди мізерний, а великих платників залишили в періметрі.

Що це означає для українського постачальника? Поріг рахується на боці імпортера, не на вашому. Ваш контракт на 30 тонн профілю не звільняє покупця, якщо він добирає ще 40 тонн в іншого постачальника. Тож висновок «ми маленькі, нас не стосується» можна робити лише після розмови з конкретним покупцем про його сукупні річні обсяги.

Authorised CBAM declarant зазначає в декларації вбудовані викиди (embedded emissions) для кожного виду товару. Взяти ці цифри він може з двох джерел: фактичні дані від виробника або значення за замовчуванням (default values), які публікує Комісія. Для вас як постачальника перший варіант майже завжди вигідніший, і далі поясню чому.

Типовий запит європейського покупця містить:

• ідентифікацію установки, де вироблено товар: назва, розташування, координати;
• фактичні прямі викиди на тонну продукції — з палива та технологічних процесів;
• непрямі викиди зі спожитої електроенергії;
• методику розрахунку: межі, коефіцієнти, джерела даних;
• розбивку за виробничими маршрутами, якщо товар складніший за один процес.

Прямі викиди утворюються безпосередньо на установці: спалювання газу в печі, технологічні процеси на кшталт відновлення руди чи випалу клінкеру. Непрямі — це викиди електростанції, яка виробила спожиту вами електроенергію. Для електроємних виробництв, наприклад електросталеплавильних чи алюмінієвих, непряма складова може важити більше за пряму, тому «порахуємо лише газ» — не варіант.

Якщо виробник не надає перевірених фактичних даних, імпортер декларує товар за default values Комісії — усередненими значеннями для типу товару. Для definitive regime Комісія вже опублікувала такі значення. Формально це рятує декларацію. Практично ви віддаєте чужій таблиці цифру, від якої залежить, скільки сертифікатів купить ваш покупець за ваш товар.

Базовий показник — питомі вбудовані викиди: тонни CO₂-еквівалента на тонну продукції. Принцип розрахунку виглядає так: прямі та непрямі викиди установки, віднесені на конкретний товар, ділять на обсяг виробництва цього товару за період. Методологію для CBAM визначають імплементаційні акти ЄС, і за логікою вона близька до стандартів корпоративного вуглецевого обліку — GHG Protocol та ISO 14064.

Як це відбувається на практиці:

1. Визначте межі установки й процеси, які стосуються CBAM-товару.
2. Зберіть первинні дані: споживання палива, сировини, електроенергії, обсяги виробництва. На цьому кроці зазвичай з'ясовується, що лічильники стоять не там, де треба, а половину даних веде бухгалтерія у власному форматі.
3. Застосуйте коефіцієнти викидів і порахуйте прямі та непрямі викиди за період.
4. Віднесіть викиди на товар і поділіть на тонни.

Звучить просто. Складність не у формулі, а в дисципліні даних: цифри мають сходитися між роками, витримувати уточнювальні питання і бути відтворюваними, коли покупець чи верифікатор попросить показати, звідки що взялося.

Скажу чесно: жоден стандарт ISO не є формальною вимогою CBAM. Регламент вимагає не сертифікатів, а достовірних даних. Але тут і ховається пастка: разовий розрахунок в Excel без системи збирання даних розсипається на першому ж уточнювальному запиті імпортера. Хто рахував? За якою методикою? Чому торік цифра була інша? Без системи на ці питання відповідає паніка, з системою — записи.

Що саме дає сертифікація ISO 14001 у контексті CBAM:

• реєстр екологічних аспектів — ви знаєте всі джерела викидів, а не лише очевидні;
• керування документами й записами: кожна цифра має дату, джерело й відповідального;
• внутрішні аудити — помилки в обліку знаходите ви, а не замовник;
• реєстр законодавчих вимог, у якому CBAM і суміжні норми відстежуються системно.

ISO 50001 додає енергетичний вимір. Облік споживання енергії за процесами — готова основа для непрямих викидів, які інакше доводиться відновлювати з рахунків обленерго. Ми розбирали цей стандарт окремо в гіді з енергетичного менеджменту ISO 50001.

На практиці найкраще працює зв'язка: EMS (система екологічного менеджменту) за ISO 14001 як каркас, вуглецевий облік за GHG Protocol, енергодані за ISO 50001. Для замовника з ЄС це сигнал, що цифри в анкеті постачальника — не творчість відділу продажів.

В Україні з грудня 2019 року діє закон № 377-IX «Про засади моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів». Він створив національну систему MRV (monitoring, reporting, verification — моніторинг, звітність і верифікація): оператори установок, які підпадають під систему, подають верифіковані звіти про викиди.

Це фора, якою мало хто користується свідомо. Якщо ваша установка вже звітує в межах української MRV, значна частина роботи для CBAM зроблена: межі установки визначені, джерела викидів ідентифіковані, методика описана, звіти проходили верифікацію. Залишається адаптувати дані до вимог ЄС — віднести викиди на конкретні товари й додати непряму складову з електроенергії.

Якщо ж підприємство під MRV не підпадає, вуглецевий облік доведеться будувати з нуля. Це реально зробити за кілька місяців, але краще стартувати до того, як покупець поставить дедлайн у два тижні.

Ось послідовність, яку ми рекомендуємо виробникам, що вже отримали або очікують запити щодо CBAM:

1. Звірте CN-коди своєї продукції з додатком I Регламенту (EU) 2023/956.
2. Поговоріть із покупцем: чи має він статус authorised CBAM declarant, чи перевищує його сукупний імпорт поріг 50 тонн і в якому форматі він хоче отримувати дані.
3. Визначте межі установки й налагодьте збір первинних даних — паливо, електроенергія, сировина, обсяги виробництва.
4. Порахуйте питомі вбудовані викиди за кожним CBAM-товаром.
5. Продумайте, хто і як підтверджуватиме ваші цифри: внутрішній контроль, зовнішня верифікація, системний аудит.
6. Закладіть річний цикл. Definitive regime — щорічна історія, і разовим розрахунком тут не обійтися.

Якщо складно оцінити, наскільки поточний облік далекий від вимог, розумний перший крок — попередня діагностика системи менеджменту та даних про викиди. Вона показує розриви між тим, що є, і тим, що запитає імпортер, ще до того, як ці розриви стануть проблемою контракту.

Ekontrol з 2014 року працює як партнер Bureau Veritas в Україні й супроводжує виробників, які будують системи менеджменту під експортні вимоги. У випадку CBAM це означає: діагностика наявного обліку викидів, впровадження EMS за ISO 14001, постановка енергообліку за ISO 50001 і підготовка до сертифікаційного аудиту. Декларації за імпортера ми не заповнюємо — ми робимо так, щоб ваші дані витримали його перевірку.

Якщо покупець уже надіслав запит на дані про викиди, напишіть нам — розберемо, що з цим робити, поки дедлайн ще не тисне.